Город Бровары (Киевской области): www.brovary.su

Город Бровары - информационный портал Броваров (Лікар з Гоголева)

"Город Бровары" в международной ассоциации сайтов

1

Здравоохранение

Аптеки и оптика

Лечебно-оздоров. заведения

Медицинские центры

Родильные дома

Стоматология

Поликлиники

Больницы

Статьи о медицине

Анекдоты о медицине

Новости медицины

Как разместиться в бизнес-каталоге?

Бровары карта

Бровары фото

Форум Броваров

В разделе

Статьи о медицине:

Курение во время беременности

Принять решение, чтобы родиться

Вреден ли автозагар?

 

 

РОСІЯ часів Петра І не мала своїх навчальних медичних закладів. Через брак лікарів царський уряд звертався до іноземців. Для вивчення медицини молодих людей посилали за кордон.

А в 1707 році у Москві за наказом Петра І було збудовано військовий госпіталь, при якому вперше в Росії відкрилася школа для підготовки лікарів. Навчання в цій, а також в інших школах, що були засновані пізніше в Петербурзі, на Україні, та на Алтаї, проводилося, на противагу медичним факультетам більшості західноєвропейських університетів не схоластично, а в поєднанні теорії з практикою.

Перші госпітальні медичні школи у XVIII ст. стали основними закладами для підготовки вітчизняних лікарів у російській державі. В них здобули звання лікаря до двох тисяч осіб. За реформою 1786 року програми медичних шкіл були наближені до програм медичних факультетів, але справжніми вищими медичними закладами вони стали лише з перетворенням їх у 1798 році на медико-хірургічні академії, які були створені в Петербурзі і Москві.

Це було значно пізніше. А в 1737 році сенат наказав у великих містах утримувати лікарів. У переліку пунктів, куди належало направити лікарів, названо й 13 українських полків, на які тоді поділялася Лівобережна Україна. Зокрема передбачалося відкрити університети з медичними факультетами в Києві та Чернігові.

Проте ці плани сенату не були реалізовані й на Україні відкрили лише медично-хірургічну школу в Єлисаветграді, в якій готували лікарів для армії, а перша державна лікарня на Україні була збудована в Києві лише в 1787 році (всього на 50 ліжок).

Відкриття Єлисаветградської госпітальної школи знаменне тим, що базою для неї став у 1777 році Єлисаветградський гарнізонний госпіталь, створений нашим земляком, уродженцем Гоголева Денисом Васильовичем Вовчанецьким.

Ім'я та діяльність відомого лікаря Росії кінця XVIII — початку XIX ст. Д.В. Вовчанецького, соратника вітчизняного епідеміолога Данила Самойловича та Е.Й. Мухіна й інших, мало знайоме широким медичним колам та історикам медицини. Не знайоме це ім'я і нам, його землякам, жителям броварського краю.

Із роботи А.А. Маковода, присвяченої життю та діяльності засновника першого навчального медичного закладу на Україні можна довідатися, що Денис Васильович Вовчанецький народився у 1751 році в містечку Гоголеві (тепер 10 км від Броварів) Київської губернії, в сім'ї місцевого священика. Події дитячих років автору зосталися невідомі. У 1768 році Денис Васильович вступає вчитися до Київської духовної академії, а через два роки переводиться учнем першої в Росії медико-хірургічної школи, що була заснована при Московському генеральному госпіталі. Будучи учнем цієї школи, в кінці 70-х років XVIII ст. разом із видатним епідеміологом Росії Данилом Самойловичем Д.В. Вовчанецький бере активну участь у боротьбі з епідемією чуми, що розгорілась в Москві та навколишніх містах і селах.

Після складання екзаменів у травні 1772 року Д.В. Вовчанецький одержує звання підлікаря і переводиться до Санкт-Петербурзького адміралтейського госпіталю, де закінчує навчання під керівництвом видатного лікаря тогочасної Росії Ф.Г. Тіхорського. Останній писав про Дениса Вовчанецького, що він «беспристрастную заслуживает похвалу за порядочное обхождение и отличное старание около больных». Після закінчення навчання в госпіталі Денис Васильович одержує звання лікаря і призначається на службу в перший Єлисаветградський батальйон. З початком російсько-турецької війни наш земляк в складі військ О.В. Суворова не раз виділявся своєю хоробрістю й безстрашністю, подаючи лікарську допомогу пораненим у битвах під Бендерами, Браїловим, Очаковим.

У 1777 році Денису Васильовичу Вовчанецькому було доручено організувати гарнізонний госпіталь в Єлисаветграді, який пізніше став навчальною базою першої медико-хірургічної школи на Україні.

Єлисаветградська госпітальна школа готувала військових підлікарів і лікарів для армії та флоту. Діяльність госпіталю і госпітальної школи була нероздільною.

З припиненням воєнних дій і переміщенням військ на узбережжя Чорного моря Єлисаветградський госпіталь, який був клінічною базою для школи (зі школи вийшли 153 лікарі і підлікарі), втратив своє значення. Проіснував він із 1777 до 1797 року.

У серпні 1783 року за наказом новоросійського генерал-губернатора Г.А. Потьомкіна Д.В. Вовчанецький був відряджений до Київського Малоросійського полку й одночасно за наказом із Медичної колегії призначений лікарем в Єлисаветградський перший батальйон, розквартирований на території фортеці святої Єлизавети. Працюючи в госпіталі, він багато оперує, систематизує практичний матеріал і в 1791 за роботи «О некрозе» і «Об опухолях» одержує найвище на той час медичне звання в Росії — штаб-лікаря.

Подальше життя Дениса Васильовича було пов'язане з військовою хірургією. Так, у 1793 році він очолює найбільший на ті часи Богоявленський госпіталь, де вивчав випадки отруєння спориннею, що викликала гангрену нижніх кінцівок, розробляв показання для їх ампутації і техніку самої операції. Діяльність Д.В. Вовчанецького в цей час була відома всій Росії. У 1795 році він знову повернувся до Єлисаветградського госпіталю, уже в чині головного хірурга і головного лікаря, а також викладача хірургії госпітальної школи.

Поруч із Денисом Васильовичем працювали й викладали такі видатні лікарі того часу, як Е.Й. Мухін, А. Бистроглавов, доктор медицини К.Ф. Рожалкін та інші.

У 1798 році Медична колегія направляє Вовчанецького у Мінськ, але він, за власним бажанням, залишився у Києві при міській лікарській управі і працював хірургом до 1807 року, а потім до кінця свого життя в місті Ярославлі. Там він і похований.

Життя й діяльність нашого земляка, Дениса Васильовича Вовчанецького, видатного діяча медицини свого часу, засновника першого лікарського і навчального медичного закладу в Україні, викликає захоплення і гордість у кожної людини, яка пишається броварським краєм та рідною батьківщиною.

 

 

 

 

Михайло Чернега, лікар

(Матеріал подається за однойменною

публікацією у міськрайонній газеті «Нове життя»)

"Город Бровары" -  www.brovary.su

 

 

 

1

© 2015 Шевченко Максим Дмитриевич

Копирование материалов сайта разрешено только с видимой ссылкой на источник