Город Бровары (Киевской области): www.brovary.su

Город Бровары - информационный портал Броваров (Про походження назви Бровари)

Наша погода на "Город Бровары"

1

Власти города

Погода

Природа

Символы

История

Знаменитые люди

Архитектура

Статистика

Номера телефонов

Бровары район

Бровары карта

Бровары фото

Новости

Статьи

Анекдоты

Рецепты

О проекте

Контакты

Взгляд на события

Бизнес-каталог

Работа, вакансии

Наука, образование

Культура

Здравоохранение

Общество, политика

СМИ

Производство

Услуги

Недвижимость

Строительство

Транспорт

Торговля

Спорт

Досуг

Религия

Деловые документы

 

Про походження назви Бровари Найпоширеніша версія про походження назви «Бровари» пояснює її від польського слова «бровар» — пивовар. Однак, цьому існують серйозні заперечення, а саме: поперше, іншомовні назви у автохтонного (місцевого) населення затримуються ненадовго. Якщо розмістити назви, споріднені з Броварами на карті України, то побачимо, що кількість їх зменшується у міру просування на захід. Хоча, якщо дотримуватися версії про польське походження слова, усе повинно бути навпаки: Київщина, Полтавщина і Черкащина, де фіксуються подібні назви, були «під поляками» 85 років, а західноукраїнські землі — понад 200 років.

По-друге, у документальних джерелах не зареєстровано згадок про те, що в Броварах існувало пивоваріння. У наших краях, як пише у своїй книзі «Золота очеретина» Володимир Гузій, були поширені винокурні, ґуральні, а ще раніше в селах з меду диких бджіл варили питво, яке звалося медом. Мірою такого напою була «провар» меду. Це, як зазначає автор, один із можливих варіантів виникнення назви «Бровари» (з Провари), оскільки існує запис у щоденнику одного з богомольців із Смоленська, котрий у 1797 році купив у Проварах оселедця, ідучи в Київ.

Побутує твердження і про те, що назва нашого міста походить від «бравих ворів» — розбійників із Броварського лісу. Але ця версія ґрунтується тільки на народних переказах, до того ж пізнього походження. Традиції розбійництва, хоч і сягають билинних часів, але остаточно оформилися лише, мабуть, за козаччини, коли броварські напівкозаки-підпомічники займалися розбоєм у бору, на дорозі з Києва до Чернігова. Вірогідно, що легенду про «ворів» використав у своєму творі і Тарас Шевченко, змалювавши образ Варнака, який вийшов із ножем із Броварського лісу. Більше того, у документах, які датуються 1863 роком, зазначено: «В давнее время Бровары, окруженные глухим лесом, известны были за гнездо воров, старая закваска еще и ныне есть в жителях... Целая половина Остерского уезда (Задесенская) не доставляет столько хлопот и трудов исправнику, сколько одни Бровары...». Та ми вважаємо, що і ця версія непереконлива з тієї причини, що в давнину словом «вор» називали політичного злочинця, якими й були броварські «вори», а не звичайного грабіжника, котрий визначається як «тать». Напевне, згодом слово «вор» утратило своє першопочаткове значення і почало вживатися як визначення всякого правопорушника.

Цікавою є й гіпотеза, яку висунув Микола Барбон. Він пише: «Польські та литовські воєводи мали на цій території броварки, у яких випалювали селітру для пороху. Зручнішого місця для такої справи годі було й шукати, бо навколо вистачало соснових дров та іншої деревини. Готовий порох легше було транспортувати, ніж деревину для випалювання селітри». В даному випадку «броварки» — це місця випалювання селітри. Так само тлумачать назви населених пунктів, подібних до назви «Бровари», і жителі Полтавщини.

Але якщо легенди про варіння пива та меду, а також про випалювання селітри ще якось пояснюють назви населених пунктів, то незрозуміло, чому «броварками» називають водні об'єкти (річка та джерело в Переяслав-Хмельницькому районі). Звернувшись до полтавських переказів, знаходимо, що «броварками» там називають вали, скіфські кургани, в одній із легенд є опис річки «з високим берегом». Мабуть, «броварка» — це якесь застаріле українське слово, що могло означати підвищення взагалі. Досить порівняти у зв'язку з цим давньоруське слово «вара» — «пагорб, гряда».

У документах, датованих 1653 роком, наше місто назване «Бровари або Буробари». Через те, що подає цю назву іноземець (Павло Алеппський), вважаємо за доцільне провести аналогію з грецьким словом «борборос» — баговиння, древньоіндійським «барбурамі» — вода тощо. Найбільш цікавими при порівнянні є українсько-балканські паралелі: у південнослов'янських мовах, як і в українській, присутні слова з коренем «бар», що означає «мокре місце».

Отже, можна вважати, що назва «Бровари» утворена від слів, які означали підвищення або горб, розташований у болотистій місцевості, тим більше, що історичний центр міста, окреслений вул. Разіна і Толстого з одного боку та вул. Леніна і Тургенєва — з іншого, дійсно є підвищенням неправильної форми. Люди, які селилися тут, акцентували наявність цього горба у назві свого поселення, оскільки навкруги були річки і заболочена місцевість. Звернімо увагу — це район розвилки, де фіксувались археологічні знахідки різних епох: люди жили тут із давніх-давен. Місцевість навколо пагорба справді була дуже заболоченою: ще на початку XX ст. в околицях міста знаходилось близько 20 різних за площею водних об'єктів-озер та їх залишків. Достатньо назвати озера Боже (або Вітковщина), Велике Плеховське, Довге, Монах, Рибне, Свідловщина, Стигло, Орловище, Велике та Мале Чорне, Озерянка та ряд інших, а також річку Русаву чи Трубайлів, залишки якої видно і дотепер.

Свідченням того, що люди населяли цю місцевість ще з дохристиянських часів, є легенди та перекази, а також самі назви. Так, наприклад, назва озера Боже та легенда про те, що в озері Орловище потонула церква, свідчать про давні язичницькі капища та місця поклоніння язичницьким богам.

 

 

 

 

Взято из исторического источника

для сайта "Город Бровары" -  www.brovary.su

 

 

1

© 2015 Шевченко Максим Дмитриевич

Копирование материалов сайта разрешено только с видимой ссылкой на источник